Новини України та світу

Христина Юдкіна: Мрію, щоб Літанюк відібрався на Олімпіаду і я разом з ним, й можна йти в декрет

Христина Юдкіна: Мрію, щоб Літанюк відібрався на Олімпіаду і я разом з ним, й можна йти в декрет

У другій частині інтерв’ю Христина розповіла про свою мрію, чому повернулась у спорт, скільки заробляє та чому її тренує чоловік.

Першу частину інтерв’ю те як Христина Юдкіна прийшла у спорт, чому покинула спортивну ходьбу, допінг і роль тренера, сім’ю і збірну України читайте за посиланням.

Ви 12 років були поза спортом. Чому повернулися?

Можна й хобі позайматися. Тренувалася зі своїми спортсменами. У мене була дівчинка, яка була дуже перспективна. Я її трішки “тягала” за собою, щоб вона мала за ким тягнутися, бо вона була в мене одна єдина. Так помаленьку вона перейшла до молоді на дистанцію 20 кілометрів, казала: “Як буду стартувати 20 кілометрів?” Я їй сказала: “Іванка, не переживай, буду стартувати разом з тобою”. Звикла, що коли обіцяю, то виконую, то вже не було мені куди тікати. Тоді думала, що працюю в коледжі, а там всі титуловані, а студенти питають: “А ви майстер спорту?” Тоді студенти спровокували, подумала, що стану майстром спорту і все, а потім затягнуло.

Коли Ви поверталися, то думали, що станете однією з лідерок?

Не думала про таке. Не можу сказати, що я поверталася. Поставила собі за мету виконати норматив майстра спорту й все. Але діти спортсмени твої ростуть, ти якось вклинюєшся у цю роботу й починається. Були на чергових зборах, тоді комплектували жіночу збірну і я кажу: “Ви розумієте, що я не готувалася, не дійду ту 50-ку.” А мені кажуть: “Та попробуй”. Дзвоню тренеру і питаю: “Якщо піду 50-ку, дійду чи навіть не пробувати?” Каже: “Зараз – дійдеш”.

Кажуть, що жінки після того, як народжують, стають сильніші…

Ой, не знаю. Ні, напевно, це не з цим пов’язано. Я ж казала, що була трохи така вередлива в дитинстві й у мене свої були “таргани” й зі мною було важко сперечатись і тренеру, і всім, бо, якщо я собі придумала, то значить собі придумала.

Не шкодуєте, що швидше не повернулися?

Чому шкодувати? В мене все добре. У мене є чоловік, є сім’я, якби повернулася, то може б у мене цього всього не було. Бо я з чоловіком познайомилася в інституті. Якби повернулася, то могла б там і не вчитися. Мене все влаштовує.

Зараз Вас тренує чоловік. Він займався боротьбою, але тренує спортивну ходьбу. Як так?

Ми вчилися двоє у профільному ВУЗі й те, що він борець не є завадою щоб бути тренером в легкій атлетиці, бо методику ми проходили усіх видів спорту. Він має свої якісні знання у плані фізичної підготовки, не в технічній, бо її я сама собі можу дати. А в плані фізичної, тактичної підготовки, в плані психології, налаштування, в плані моральної підтримки, фінансової підтримки все чоловік.

Щодо фізичних навантажень, то чим саме Ви займаєтеся?

Переважно в залі ми тренуємося з листопада по лютий. Ми з силової підготовки й бази виходимо в березні на спеціальну підготовку, бо в нас старти. Я стараюся поєднувати ці види підготовки, бо деякі тренери ділять її на періоди. Ми стараємося хоча б раз в тиждень мати тренування в залі. Здебільшого виконуємо жим лежачи, тягу, присіди, присіди в кроці зі штангою, ходьбу кроками вперед з навантаженням та без.

Нормативи для жінок на 50 кілометрах для Олімпіади вже визначили?

На жаль, їх і не виставлять наразі, бо як оголосили офіційно жіночі 50 на Олімпіаду не йдуть.

Чому?

Не знаю. Пояснюють тим, що навіть чоловічі 50 кілометрів збираються знімати з олімпійського виду й тому недоцільно вводити 50 кілометрів жінкам на одну Олімпіаду. Я буду пробувати 20 км, бо якщо не попробуєш, то не будеш знати, буду старатися, а що вийде, то вийде.

Які змагання будуть для Вас відбірковими?

Зараз чемпіонат Світу буде в Досі, там 50 кілометрів. Після Дохи в нас буде трохи відпочинку й вже наступні змагання, які будуть відбірковими – це березень 2020 року. Останній відбір на Олімпійські ігри буде в червні 2020 в Сумах, Чемпіонат України на 20 кілометрів, буде Чемпіонат Світу в Мінську. Змагань буде досить до Олімпійських ігор, щоб ще відібратися і, де можна буде виконувати норматив.

Христина Юдкіна: Мрію, щоб Літанюк відібрався на Олімпіаду і я разом з ним, й можна йти в декрет

Талісман якийсь з собою возите?

Так, їх вибирає мій синочок.

Що він зазвичай Вам дає з собою?

Останні два рази давав малесеньких динозаврів. Кожен раз він мені щось дає і кожен раз говорить, що йому купити.

Яку веселу історію про Вас можуть розказати друзі чи вихованці?

В нас багато веселих історій. Є що згадати, але мало що розказати.

Розкажіть казус зі змагань.

Зі мною була трагікомедія в Китаї. Поїхали ми цього року в Китай на комерційний старт з дівчатами, з лідерами на 20 кілометрів у команді, там багатоденні змагання. Перший день ти стартуєш 20 кілометрів, а другий і третій – 12. У нас була команда: 3 українки й 1 литовка. Останній день, ми стартували, я пройшла буквально 3 кілометри, траса була рівна й все було добре, тобто, все йшло ідеально, взагалі думала, що все буде супер. Це був комерційний старт. І тут я роблю крок вбік. Не знаю чого зробила той крок вбік, чого не йшла прямо. Вивертаю ногу й чую такий хрускіт, ніби зв’язки хрускають. З багатьма дівчатами був відрив ззаду, і тут дивлюсь, що вони вже попереду йдуть. Але думаю: “Дійти то треба, бо то командні змагання”. То був останній день, дівчата були попереду, але не дай Боже щось трапиться: знімуть чи ще щось. А якщо не дійдуть хоча б три учасниці, команда анулюється, а це два дні “відпахали”, третій день і ми йдемо другі в загальному заліку, тобто, дійти треба в будь-якому разі. Я трошки постояла й пішла. Добре, що вивернула ногу, коли була розігріта, воно не так зразу відчувається. Дійшла ще нормально, а стала і чую, як нога починає пульсувати. Дивлюсь і в мене нога стає більша й більша.

Першу нагороду в спортивній ходьбі пам’ятаєте?

Так, щоб конкретно ні. Але пам’ятаю, що по юначкам була першою серед лідерів в Україні й завжди знала, що буду в призерах, друга – це точно.

А після повернення, яка була Ваша перша нагорода?

В Мукачеві на змаганнях “Кубок Карпат”. 10 кілометрів ми йшли по стадіону, стала першою. Або в Сумах 5 кілометрів в манежі. Було 2 місце.

Найемоційніша медаль у Вашій кар’єрі?

Напевно, в Сумах 5 кілометрів, бо в нас була запекла боротьба. Це був останній старт серед жінок. Нас запустили й протягом 5-и кілометрів відбувалась зміна лідерів серед другої, третьої, четвертої, п’ятої учасниць. І під кінець ми з Шевчук Оленою з Житомира, вона теж вернулася після народження дитинки, але вже чогось не тренується, перейшла на тренерську діяльність, і ми з нею буквально за 400 м до фінішу, я йшла третя, вона йшла четверта. І ми двоє з нею зчепилися, що навіть не помітили, як перегнали другу дівчинку, ми ледь не знесли дівчинку, яка йшла першою. Ми пройшли одна біля одної й у нас навіть є фото з фотофінішу, це була дуже емоційна медаль. Думала, що я третя, бо не бачила як ми її перегнали.

Яка найцінніша нагорода в кар’єрі?

Напевно, що ця, про яку ми зараз вибороли на командному чемпіонаті Європи, золота медаль. Не особиста, а командна. Дуже важкий був старт.

Чому?

Не знаю, я чи отруїлася чи що, другу половину дистанції думала, що не дійду. Але дійшла, бо знала, що це командні змагання і якщо не дійду, то в нас золота точно не буде. Не знаю, просто зупинився мені шлунок. Що б не пила, що б не їла, мені верталося назад. Нічого не боліло, просто нудило, а це 50 кілометрів і в такому стані сили нема з чого черпати.

Скільки літрів води випиваєте за дистанцію?

Я п’ю мало, напевно, літр. У нас один раз на кілометрі можна попити. Стараюся пити маленькими ковтками.

Про які суми йдеться на комерційних стартах?

У спортивній ходьбі комерційних стартів мало. От якщо взяти біг, то забігів комерційних є безліч. Бігуни можуть кожен тиждень їздити на якісь старти, які розсіяні по всьому світі й навіть рядовий бігун, який має результат на рівні майстра спорту України, легко заробляє там гроші. У нас мало таких стартів і якщо вони є, то туди з’їжджаються всі й на такому рівні конкурувати дуже важко. Ось, наприклад, недавно в нас був старт на 20 кілометрів, де наша Інна Кашина, яка є лідеркою серед жінок в Україні, яка має норматив на Олімпійських іграх, яка прийшла в цьому сезоні з часом 1.29.30, то вона була тільки 14.

Скільки можна виграти, якщо такий ажіотаж?

Від 1000 доларів і більше.

У Китаї скільки виграли?

Команда отримала 15 000 доларів.

Це середній показник по тому, що можна виграти?

Це нижче середнього. Це один старт на рік такий, тобто, найбільше це 20 000 доларів на команду плюс ти віддаєш відсотки менеджеру.

Який відсоток менеджер отримує?

10 %. Він організовує приїзд, подає заявки.

На чемпіонаті Європи чи Світу є призові?

На чемпіонаті Світу є.

Скільки?

Ми посіли третє командне місце і ми виграли 9 000 доларів.

Збірна теж платить призові, які це гроші?

За чемпіонат Світу платять, а за командний чемпіонат Європи нічого нам не платять. За третє місце нам заплатили 25 000 гривень кожному. За Берлін за Чемпіонат Європи знаю, що давали індивідуальним за перше місце 50 000, за друге – 30 000, за третє – 20 000.

Якщо припустити, що у Вас немає роботи в коледжі, немає чоловіка, він не забезпечує чи можливо завдяки спортивній ходьбі жити, відкладати?

Скромно можна.

Машину, квартиру не купите?

Напевно, що ні. Якщо у нас в збірній зарплата в районі 10 000 гривень. З коледжу я пішла, бо там не справляюся, маю лише півставки – це 2 500 гривень. Ще з ШВСМ десь 2 500 – 3 000, як коли. Нехай буде 15 000 гривень.

Що забезпечує держава? Чим підтримує, окрім зарплати, відряджень і добових?

Так, добові платять за кордоном. Здається, 70 доларів нам давали на 2 дні. Збори забезпечує, минулого року під збори давали фармакологію, цього року чомусь нею не забезпечує. Давали вітаміни, мінеральні комплекси.

Скільки за рік Ви зношуєте пар взуття? Воно якесь особливе чи це звичайні кросівки?

Ні, звичайні кросівки не підходять, вони мають бути особливого ґатунку, це типу марафонки. Дві пари, напевно, в рік мені вистачає.

Треба спецзамовлення?

Так, бо поки що не можу для себе знайти.

Місто й область Вас підтримують якось?

Так, область підтримує. Наш начальник управління виділив претендентам на Олімпійські ігри, це 4 людини (Сеник, Гаврилюк, Літанюк і я), по 30 000 гривень на підготовку.

Стипендії щомісячної не маєте?

Департамент виділив стипендії по 1250 гривень.

Христина Юдкіна: Мрію, щоб Літанюк відібрався на Олімпіаду і я разом з ним, й можна йти в декрет

Ваша мета – особисто потрапити на Олімпіаду чи щоб хтось з вихованців поїхав?

В мене є вихованець Валерій Літанюк, за якого дуже переживаю і хочу, щоб він потрапив на Олімпіаду. Розумію, що якщо він потрапить на Олімпіаду, то навряд чи поїду, як тренер туди, бо це нереально. Щоб туди потрапити, як тренер, то треба, щоб хоча б твій учень мав перспективу на медаль в Олімпійських іграх. Ми будемо всі адекватні, він йде зараз третім номером у збірній. Якби він був першим у збірній, то ми могли б про щось говорити. Не знаю, як буде надалі складатися, але поки що нормативу в нього немає, але в нього всього лиш не вистачило 1 хв. 20 с., а це на 50 км дуже мало. Ми рахували, що це треба по 2 секунди на кілометр швидше йти. Моя мета, напевно, швидше за все, щоб він потрапив на Олімпіаду, а я якщо потраплю, то буду молодець.

Ваша мрія?

Щоб Літанюк відібрався на Олімпіаду і я разом з ним і можна йти в декрет.

13 ДИВНИХ ПИТАНЬ ДО ХРИСТИНИ ЮДКІНОЇ

Найдивніше або найбанальніше питання від журналістів?

Та ви такі не сильно дивні люди (сміється, – Спорт24.), не було ще таких дивних питань.

Скільки днів в році Ви на змаганнях і зборах?

120 днів десь на зборах. На змаганнях десь 20 днів.

Чоловік з сином не ревнують до спорту?

Чоловік наразі є моїм тренером, він зі мною на деяких зборах разом із синочком. Тут у нас все налагоджено.

50 кілометрів для жінок – це знущання чи нормально?

Я вважаю, що знущання – це коли ти йдеш не готовий, а якщо ти готуєшся, то це нормально.

Про що думаєте під час того, як долаєте дистанцію?

Може я не буду озвучувати про що я думаю (сміється, – Спорт24.). З перших метрів ти починаєш вести боротьбу з суперниками та із собою, бо на початку завжди легко, але треба розуміти, що дорога дальня і треба трошечки себе стримувати, бо якщо не розрахувати всі сили, то можна й не закінчити дистанцію взагалі. Бували випадки такі, що дівчат виносили зі змагань, вони мліли в дорозі, різні моменти зустрічаються.

Наскільки часто на носилках людей забирають з траси?

Напевно, на кожних змаганнях є якийсь один такий випадок.

У Вас таких не було?

Зі мною, Слава Богу, не було. В мене є вихованець, він стартував у Франківську, перший раз 50 кілометрів. За 6 кілометрів до фінішу йому стало дуже погано, через 4 кілометри він очухався, хоч я казала зійти, бо він пішов уже пішки, маневруючи, я кажу: “Валерій, зійди, будь ласка”, бо в мене уже паніка. Я до нього підбігти не можу, бо це заборонено, але стоять такі фішки гострі й просто переживаєш, бо може впасти, вдаритися об фішку головою і буде біда. Але через два кілометри все пройшло й фінішували. Правда, не так, як хотіли, але…

Мозолі часто натираєте?

Так. Пальці, нігті відбиті. Я прийшла до масажиста і кажу: “В мене з нігтями все нормально, вони просто відбиті”, а він каже: “Я взагалі працюю з футболістами, знаю, що таке нігті відбиті”.

Часто ходите пішки замість того, щоб користуватися транспортом?

Раніше, так. Коли придбали машину, то на тренування їздимо на машині разом зі своїми спортсменами, бо це економить час. Задля економії часу я користуюся транспортом. Але колись завжди ходили пішки: 3 кілометри до коледжу і стільки ж назад.

Скільки кілометрів вдень Ви намотуєте?

В нас мінімум 20 кілометрів на день. Це самого тренування, без додаткових пересувань по місту. Буває так, що за одне тренування може бути 40.

Скільки дітей ще хочете?

Двоє: хлопчика і дівчинку.

Скільки особистих коштів вклали у свою спортивну кар’єру?

У мене є така звичка не рахувати кошти. Досить нормально ми вклали в мене, бо як ви знаєте – спорт без травми не існує і зараз багато грошей йде на різноманітні процедури. Одна процедура терапії коштує 250 гривень і зразу масаж 200 гривень. А таких відвідувань два на тиждень. Тобто 900 гривень в тиждень. Приблизно 30 000 щорічно тільки на масажі.

Чи готові Ви на фотосесію в чоловічому журналі?

Якщо чесно, то не знаю. Треба подумати, треба чоловіка спитати. Я, можливо, й готова, а він ні (сміється, – Спорт24.)

Спілкувалися Станіслав Безушко та Христина Кобак

Джерело Телеканал новини «24»
14.07.2019