Новини України та світу

В Україні є новий уряд: Чого від нього варто очікувати?

В Україні є новий уряд: Чого від нього варто очікувати?

Джерело: 112.ua

На 29 серпня 2019 року припали дві дати. П’яті роковини по загиблих в Іловайському котлі та відкриття І сесії Верховної Ради IX скликання. Пріоритетність подій у кожного була своя, і керівник Офісу президента Андрій Богдан щиро не зрозумів обурення його знімком, виставленим на Фейсбуці. На фото Богдан весело цокається бокалом із головою Конституційного суду Наталею Шапталою – на тлі серйозних обличь президентів Ющенка та Порошенка. А підписаний цей момент так: “Чому не всі радіють початку роботи нової Верховної Ради? Не розумію))))”.

Між тим початку нової Ради радів, звісно, багато хто. Передусім ті особи, котрі отримали 29 серпня нові призначення. Зокрема, цілком прогнозовано спікером Верховної Ради 382 голосами було обрано лідера партії “Слуга народу” Дмитра Разумкова. Його першим заступником став представник президента у парламенті Руслана Стефанчук. За нього проголосували 330 нардепів.

Інтрига була пов’язана із третім місцем у президії Верховної Ради. Посада другого віце-спікера мала відійти представнику опозиції, і, бажано, – жінці. Власне, так і сталося. Тріумвірат Разумкова та Стефанчука доповнила Олена Кондратюк з “Батьківщини”. За неї віддали голоси 318 народних депутатів. Довкола другого віце-спікера виник справжній ажіотаж: на посаду претендував нардеп від “Європейської солідарності” і лідер кримськотатарського народу Мустафа Джемілєв, а також представниця партії УКРОП, нардеп від групи “Воля народу” Ірина Констанкевич. “Опозиційна платформа – За життя” теж хотіла це крісло, бачачи в ньому Нестора Шуфрича.

В Україні є новий уряд: Чого від нього варто очікувати?

Формування уряду

Розібравшись з керівними органами Верховної Ради, парламент перейшов до призначення урядовців. Саме вони відповідатимуть за добробут українського соціуму, і в кращому разі ця відповідальність триватиме п’ять років, в гіршому – менше, до звільнення за профнепридатністю. Але такий варіант буде реалізований ще не скоро.

Отже, новим прем’єр-міністром України став, як повідомлялося, Олексій Гончарук. Його кандидатуру вніс президент Зеленський, а парламент підтримав її більшістю (290 “за”) голосів. Лояльними до Гончарука виявилися фракції “Батьківщина” та “Голос” і, звісно ж, пропрезидентська “Слуга народу”.

Окрім кандидатури прем’єр-міністра, Верховна Рада затвердила двох віце-прем’єрів: Дмитра Кулебу та Михайла Федорова. Перший відповідатиме за евроінтеграційний напрямок, а другий поєднуватиме крісло віце-прем’єра і міністра цифрової трансформації.

Віце-прем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції Дмитро Кулеба є постійним представником України при Раді Європи та відомим дипломатом. У червні 2014 прийшов на роботу в міністерство закордонних справ на запрошення тодішнього міністра Павла Клімкіна. Обіймав посаду посла з особливих доручень з питань стратегічних комунікацій. Від 2016 року – представляє України у РЄ. Профіль діяльності Кулеби: захист прав людини в окупованому Криму, протидія поверненню російської делегації до ПАРЄ, залучення Ради Європи до реалізації реформ в Україні.

Скромніший бек-граунд має віце-прем’єр-міністр цифрової трансформації Михайло Федоров. 28-річний чиновник є наймолодшим урядовцем в Україні. А ще – IT-підприємцем та засновником діджитал-агенції. Втім, у політиці він пробував себе іще 5 років тому – в 2014-му Федоров балотувався до Верховної Ради від партії “5.10”, але вибори (разом з партією) програв. Щасливий квиток випав Федорову у 2019-му, коли до парламенту він потрапив за списком “Слуги народу”, посідаючи в ньому 6-ту позицію. Перед цим майбутній віце-прем’єр керував digital-напрямом передвиборчої кампанії Володимира Зеленського.

Тепер – про міністерства та тих, хто їх очолив.

Міністерство аграрної політики – ліквідовано. У новому Кабінеті міністрів України такої одиниці вже не буде. Так вирішено на засіданні фракції “Слуги народу” за участю президента Зеленського. Частину функцій Мінагро передадуть міністерству економічного розвитку, тобто під кураторство Тимофія Мілованова, про котрого – нижче.

Міністерство внутрішніх справ – Арсен Аваков. Міністр, котрий “відбуватиме” другу каденцію на посаді вже при новому президенті, довгих презентацій не потребує. Не дивлячись на протести проти його призначення, котрі передували першому засіданню нової Ради, Аваков посаду зберіг. Загальна експерта думка з цього приводу полягає в тому, що головний поліцейський країни зумів довести свою корисність новій владі. І зумів примусити Зеленського відчувати вдячність – за президентські та парламентські вибори без ексцесів і за їхній результат, котрий задовольнив Зе-команду.

Міністерство економічного розвитку – Тимофій Мілованов. Один з трускавецьких “тренерів” Зе-команди – навчав “юних” представників “Слуги народу” економічним азам. В недалекому минулому Мілованов був близьким до екс-президента Петра Порошенка. Поінформовані джерела кажуть, що на посаду заступника голови Нацбанку Мілованов потрапив саме за сприяння Петра Олексійовича. Чим зумів покорити його наступника – поки неясно. Втім, в 2014 році Forbes включив міністра у список 15 найкращих економістів. Якщо такі заслуги справедливі – економіка України в надійних руках.

Міністерство енергетики та екології – Олексій Оржель. Міністерство енергетики – одне з тих відомств, де версії щодо імені керівника мінялися щонайменше двічі. Називали і нинішнього представника президента в Кабміні Андрія Геруса, і керівника державної компанії “Укренерго” Всеволода Ковальчука. Що стосується Оржеля, то про нього відомо небагато: закінчив Інститут енергозбереження та енергоменеджменту, отримав ступінь магістра і з З 2006-го по 2014-ий рік працював в Національному регуляторі в сфері енергетики. Далі в біографії – пробіл, а вже у 2019-му Оржель “виринає” під №16 у списку партії “Слуга народу” Володимира Зеленського.

Міністер розвитку громад – Олена Бабак. Одночасно і “нова”, і “стара” людина у владі. “Стара”, бо вже була депутаткою попереднього скликання, обраною від “Самопомочі”. Протягом скликання займала посаду заступника голови комітету Верховної Ради України з питань будівництва, містобудування і житлово-комунального господарства. А “нова”, бо у виконавчу владу заходить вперше. Із Зе-командою Бабак пов’язує “мала батьківщина”: вона, як і чинний президент, походить з Кривого Рогу. Можливо, саме тому чиновницю вважають креатурою Зеленського. Подейкують, що на міністерську посаду президент просував її особисто.

Міністерство з питань ветеранів та тимчасово окупованих територій – Оксана Коляда. Відносно цього міністерства президент Зеленський частково своє слово дотримав: відомство було збережене, хоч і об’єднане. А на чолі його стала Оксана Коляда, котра до того працювала заступником попереднього міністра. Сама Коляда є полковником запасу та учасницею бойових дій. У силові відомства вона прийшла в 23-річному віці, й з 2003-го по 2015-ий працювала в лавах МВС. Далі (по 2017 рік включно) була служба у Збройних Силах України, де Коляда посідала посаду начальника управління комунікації та преси при Міноборони.

Міністерство закордонних справ – Ігор Пристайко. Єдиний кандидат на цю посаду, чиє ім’я називали послідовно та незмінно. Пристайко – постійний представник України в НАТО. Як він сам зазначав, наразі від імені МЗС допомагає “перехідній команді” у проведенні ефективних міжнародних зустрічей. І, судячи з усього, допомагає успішно. Бо факт присутності Пристайка на міжнародних зустрічах президента Володимира Зеленського фіксували відразу після церемонії інавгурації.

Міністерство інфраструктури – Владислав Криклій. Чинний нардеп, номер 12 в списку “Слуги народу”. А ще – людина з непоганою кар’єрою. Адже до проходження в парламент очолював Головний сервісний центру МВС України (той, де оформлюють паспорти та авто, видають водійські права). До потрапляння на цю синекуру був радником міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, про що свідчить його декларація за 2014 рік. Окрім того, Криклій – колишній власник компанії, до якої має питання Державна фіскальна служба.

Міністерство культури, молоді і спорту – Володимир Бородянський. Верховна Рада таки здійснила намір об’єднати міністерства культури, інформаційної політики та молоді та спорту в одне міністерство гуманітарної політики, яке очолив позаштатний радник президента з гуманітарних питань Володимир Бородянський. Новий міністр – медійник з великим досвідом, від 2004 року керує каналом СТБ, котрий під його керівництвом добився успіхів у піднятті рейтингу. При цьому телеканал пройшов випробування гучними скандалами, пов’язаними з його подекуди відвертим, а подекуди й вульгарним телепродуктом.

Міністерство оборони – Андрій Загороднюк. Ім’я, котре Зе-команда тримала в секреті – задля безпеки його власника. Що відомо про Загороднюка? З 2015-го по 2017-ий роки він був главою Проектного офісу реформ при Міноборони. Після закриття офісу віддалився від силових структур. Але не надовго, бо за пару років наблизився до команди Зеленського. Останній вже за місяць після інавгурації зробив Загороднюка своїм радником. Приблизно тоді ж він увійшов до наглядової ради “Укроборонпрому”. Вже звідти чиновник пересів в крісло міністра.

Міністерство освіти і науки – Анна Новосад. Одна з наймолодших міністрів і майже ровесниця Незалежності. Новосад – 29 років, вона має диплом бакалавра з політології. А в міністерстві працює з 2014 року. З березня по листопад 2014-го обіймала посаду радника міністра, після чого в грудні 2017 року стала гендиректором директорату стратегічного планування та європейської інтеграції МОН. До парламенту потрапила завдяки “соціальному ліфту” у вигляді “Слуги народу”. В Зе-команді була на 50-му місці.

Міністерство охорони здоров’я – Зоряна Скалецька (Черненко). Попри прогнози, Уляні Супрун не вдалося зберегти за собою крісло міністра. Але його не вдалося посісти й Олегу Петренку. Офіційна версія полягає в тому, що  більшу користь Петренко принесе на нинішній посаді – голови Національної служби здоров’я. Неофіційна – в тому, що Петренко відмовився погоджуватися на нав’язаних йому командою президента заступників. У міністри не потрапив і колишній голова Одеської ОДА Максим Степанов. Натомість “прохідною” кандидатурою стала невідома широкому загалу Зоряна Черненко – експерт організації “Реанімаційний пакет реформ” з питань медичної реформи. Також вона є директором громадської організації “Форум здоров’я” і членом Всесвітньої Асоціації медичного права.

Міністерство соціальної політики – Юлія Соколовська. Іще одна людина, котра, як і Мілованов, походить з “Трускавця”, тобто з тодішніх тренінгів, організованих для новообраних нардепів. У Трускавці вона відповідала за напрям “Соціальна політика”, тож нинішнє її призначення виглядає цілком логічним. Соколовська – керівниця компонента реформування системи охорони здоров’я під назвою USAID “Реформа ВІЛ-послуг в дії”. Відомо про нову міністерку наразі вкрай небагато.

Міністерство фінансів – Оксана Маркарова. Як зізнавався сам Зеленський, крім Маркарової, він мав на прикметі ще двох претендентів. Кого саме – не уточнював. Чому саме Маркаровій випала честь продовжити кар’єру в Кабміні, в принципі – зрозуміло. По-перше, це, як зазначали експерти, людина без негативного багажу і така, котра не викликає ідіосинкразії в соціумі. По-друге, чиновниця володіє мистецтвом домовлятися і проявляти лояльність. Макрарова починала працювати в Мінфіні ще за часів Наталії Яресько, яку благополучно “пережила”. Нині, вочевидь, змінила політичну орієнтацію, примкнувши до команди Зеленського.

Міністерство юстиції – Денис Малюська. Новий міністр – чинний народний депутат, обраний за списками “Слуги народу” (номер 21). Працюватиме Малюська за фахом, бо свого часу отримав диплом правника, і лише у київському, а ще й у лондонському виші. Відтак заснував “Адвокатську фірму “Бізнес-право”, а згодом додав до правничої діяльності ще й видавничий бізнес.  Свого часу був обраний заступником голови правління Офісу ефективного регулювання BRDO. Цю організацію очолював і прем’єр Олексій Гончарук.

Іще одна посада – міністр Кабінету міністрів – дісталася Дмитру Дубілету. Цікаво, що, за одній з версій, саме Дубілету має бути зобов’язаний нинішній прем’єр Гончарук своїм призначенням. Бо Дубілет (співзасновник Monobank’у, а раніше член правління “ПриватБанку”) нібито й відрекомендував Гончарука Андрію Богдану. У такий спосіб майбутній глава уряду і потрапив до оточення Володимира Зеленського.

Перші реакції

Експерти, яких опитав 112.ua на предмет перших рефлексій з приводу новопризначеного уряду, відзначили розчарування, викликане відсутністю нестандартних кадрових ходів. “Крім Авакова, Пристайка та Маркарової, в цьому Кабміні – все несподіванки. Решта – люди малознайомі і, боюсь, малокомпетентні. Але ж нам обіцяли нові обличчя – от ми їх і маємо”, – іронізує директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

“Втім, дивуватися нічому – цей Кабмін на півроку. Зробить якусь токсичну справу – відкриє ринок землі або проведе приватизацію, а потім може й у відставку йти. Гадаю, так було задумано від самого початку. Власне, й сам Зеленський на це натякнув. Він сказав, що як тільки мине передбачений Конституцією рік, коли ще нікого не можна “чіпати”, він може розпустити Верховну Раду. Така задумка може бути й щодо Кабміну – благо, що його відправити у відставку легше, ніж розпустити парламент”, – каже експерт.

В Україні є новий уряд: Чого від нього варто очікувати?

Нинішній уряд, додає він, відіграє роль не тільки своєрідної боксерської груші, але й тренажера. На його помилках вчитимуться інші. “Багато персон в нинішньому уряді опинилися саме тому, що через півроку їх не буде шкода віддавати під ніж відставки. Люди ж, які можуть справді претендувати на міністерські посади, нині є головами профільних комітетів. Очевидно, задумка полягає в тому, аби вони там освоїлися, а потім прийшли в Кабмін працювати не тимчасово, а вже постійно”, – припускає Карасьов.

“Всі призначення очікувані, і певна спадковість зберігається: недарма лишився Аваков і Маркарова, недарма приходять Гончарук і Пристайко, які вже були у виконавчій владі, тобто новий уряд відсотків на шістдесят так чи інакше буде пов’язаний зі старим. Уряд буде технічним, як мінімум, на початку, а всі призначені міністри, крім, хіба що, Авакова, залишатимуться в тіні президентського офісу. А в подальшому все буде залежати від рейтингів президента”, – переконаний директор Українського інституту аналізу та менеджменту політики Руслан Бортник.

Він же висловлює розчарування першим виступом прем’єра Гончарука, який прозвучав в стінах Ради. “Промова прем’єра дуже деконкретизована, звучать старі речі на новий лад, а ми всі очікували від нього конкретного плану. В 1990-ті, коли Кучма приходив на посаду прем’єра, він вже другого дня представляв конкретний план. Зараз цього нема”, – наголошує він.

Деякі постаті з минулого згадує і фінансовий аналітик Олексій Кущ. “Прем’єр має бути візіонером, тобто тим, хто має бачення майбутнього і досвід проведення реформ на Заході та в Україні. Такою людиною міг би бути Олег Устенко – один з найкращий українських економістів. І якби я міг щось радити президенту, то порадив би завести на посаду першого віце-прем’єра людину з добрим досвідом поводження з управлінською вертикаллю, наприклад, Юрію Єханурова. Таким чином, прем’єр-візіонер мав би опертя на фахівця, який досконально знає, як крутяться гвинтики цього недосконалого державного механізма”.  

Нинішнім же урядом Кущ незадоволений, бо вважає його – попри обіцяні “нові обличчя” – віддзеркаленням старого. “Даний уряд не стане провадити ніякої людиноцентричної політики та реформ. Продовжуватиметься, як я б сказав, така собі системна мізантропія. Та сама, яка тривала ще від Яценюка. В цій політиці нема місця людині, бо все визначають цинічні та раціональні фактори. Вона токсична для суспільства і для економіки. Люди, які прийшли до влади, поверхово обізнані з певними західними рецепціями, але вони поняття не мають, як це все вписати в українські реалії та створити неповторний рецепт саме українського успіху”.

А політолог Євген Булавка розчарований іншим: наявністю у ньому однієї токсичної фігури та браком уваги до проблем в царині безпеки й оборони. “Склад Кабміну частково очікуваний. Був вражений, побачивши серед решти імен прізвища Авакова. Нарікань на роботу правоохоронної системи з боку громадян було достатньо, як і критичних стріл на адресу МВС. На таке ключове відомство можна було віднайти фігуру і більш сучасну, і більш молоду. Натомість тішить прізвище голови МЗС, а також те, що в фінансово-економічному блоці буде мати місце певна спадковість, а це нам дасть можливість продовжувати співпрацю з міжнародними фінансовими організаціями”, – зауважує експерт.

І додає: “Хотілося б також більше акцентів на оборонній галузі. Одна з ключових відмінностей цієї команди від команди Порошенка – це якраз відсутність таких акцентів”.

“Цей Кабмін і ця Рада слугуватимуть громовідводом для самого Зеленського. Якщо для нього настане критична ситуація, ми не можемо виключати повторних виборів. Народне невдоволення може бути переключено на іншу гілку влади. За потреби це зроблять досить швидко”, – резюмує Булавка.

А Руслан Бортник відзначає таке: “Заявою про можливість розпуску Кабміну та Ради президент себе дистанціює від цих інституцій. Він ніби каже: я – хороший, а ви всі – потенційні запроданці, і я з вами ще розберуся… А насправді якщо Зеленський визнає себе з новими призначенцями єдиною командою, він мав би заанонсувати й власну відставку, але ж цього не звучить”.

Що ж, у випадку пожежі на цьому кораблі, капітан, вочевидь, покине його першим. На це, принаймні, прозоро натякають експерти. А втім, корабель під назвою “уряд” лише почав своє плавання.

Наталія Лебідь


Джерело: www.112.ua