Новини України та світу

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Наразі Україна як ніколи потребує реальної підтримки з боку потужних європейських країн. Це обумовлено і внутрішньою політичною ситуацією в нашій країні, і тим, що є цілком реальна загроза поновлення російського впливу.

Наразі ми повинні використовувати всі ті надбання останніх п’яти років, які вдалося отримати. Та не всюди були перемоги. Були й відверті поразки, про які тактовно замовчувалося.

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Так, до слова, в Австрії посол України не тільки не зміг організувати ефективну роботу в цьому напрямку, а ще й часто перешкоджав ініціативам представників української діаспори.

Не варто нагадувати, наскільки важливою стратегічно є Австрія для України – це і центр європейського фінансового життя, і переважно політично нейтральна країна, і часто занадто лояльні до Російської Федерації політики.

То ж саме у Відні бажано б було побачити посла, який мав би політичну волю, можливості та бажання працювати заради дійсно ефективного для України результату та чітку позицію.

Проте екс-президент України Петро Порошенко вирішив інакше: він призначив на цю посаду людину, яка віддана йому особисто. Мова про колишнього спічрайтера з США, який писав промови Порошенку декілька років – Олександра Щербу.

Взагалі у пана Олександра біографія вкрай цікава – на дипломатичній службі він перебуває з 90-х років, коли працював аташе і третім секретарем в посольстві України в ФРН разом з нинішнім Міністром закордонних справ України Павлом Клімкіним. У 2000-і роки працював спічрайтером Міністра Анатолія Зленка і радником Посольства у Вашингтоні. Пізніше був радником кандидата в президенти Арсенія Яценюка, посланником з особливих доручень МЗС України, радником віце-прем’єра Сергія Арбузова. Щоправда, про свою роботу на пана Арбузова посол намагається навіть не згадувати, бо тоді доведеться пояснювати, як так сталося, що дипломат з чіткою проєвропейською позицією вже в розпал подій на Майдані під час Революції Гідності був в прямому сенсі слова “по той бік барикад”. Та пан Щерба швидко зорієнтувався в ситуації і почав працювати на нову владу, яка прийшла після перемоги Майдану – саме він був основним автором 40-хвилинного звернення Петра Порошенка до Конгресу США.

Пан Щерба завжди заявляв, мовляв, працює не на конкретних політиків, а на благо України. Та ось тільки останні п’ять років в Австрії не зовсім відповідають твердженням пана посла. А джерела у Відні переконують – працював пан Щерба не на користь України, а виключно заради власних кар’єрних амбіцій. Хоча, як заявляють журналісти і блогери, сам він ще в 2014 році називав себе “русофілом та євроскептиком”, що не завадило йому працювати в одній з найважливіших країн ЄС.

В першу чергу варто було б звернути увагу на риторику пана посла. Всі його пости у Facebook та заяви австрійським медіа розраховані скоріше на українську аудиторію, аніж на виважених і стриманих австрійців. Справа в тому, що цей показовий “патріотизм” радісно сприймався в АП в Києві, та скоріше відштовхував у Відні.

Один із журналістів видання Wirtschaftsmagazins Format та Die Presse прокоментував цю ситуацію наступним чином:

“Ми дуже не любимо, коли нам розповідають, що і як треба робити в нашій країні. Австрія є самодостатньою державою, тому заяви вашого посла про те, що австрійці не так голосують, чи занадто тісно дружать з російським бізнесом лише шкодять Україні в цілому. До того ж пан посол не мав повноважень коментувати австрійські вибори. Ми дуже поважаємо державницькі інститути, і очікуємо, що люди, які працюють в нашій країні, будуть робити те ж саме. Пан Щерба, попри його публічність і відкритість до ЗМІ, проявляв неповагу”.

Та політична складова цих питань є лише маківкою айсбергу. Не менше українців мали б цікавити бізнес-відносини між цими країнами.

Як повідомили поінформовані джерела з бізнес-кіл у Відні, Олександр Щерба на початку своєї роботи у Відні отримав пряму заборону вступати в контакт з представниками українських потужних бізнес-груп, які перебувають у Відні.

Така позиція була продиктована тим, що Петро Порошенко був особисто зацікавлений у відсутності підтримки будь-якої з фінансових груп. Це прямо вказує на номінальність посади Олександра Щерби. Простіше кажучи, його відправили на цю посаду не для того, аби він відстоював економічні інтереси України. Його відправили, аби ніхто з великих фінансових груп не пролобіював на цю посаду свого представника.

Та все це скоріше припущення, хоч і побудовані на конкретних фактах. Краще було б судити по конкретних справах посольства та по досягнутих результатах. Як прокоментували експерти з дипломатії, в багатьох європейських країнах є практика публічних звітів про роботу посольства та чітка розроблена система оцінювання ефективності їхньої роботи. До прикладу, посольства країн Балтії, так само як і посольства Франці періодично публікують у відкритому доступі звіти про економічну ефективність роботи посольств, спираючись на кількість торгових угод між країнами, кількість контрагентів на ринку країни, в якій розташоване посольство, торгових оборот, тощо. Так само посольства Німеччини та Польщі публікують звіти про динаміку змін рівня пізнаваності їхньої країни за кордоном на основі аналізу проведених культурно-дипломатичних заходів.

На сайті Українського МЗС аналогічних звітів знайти не вдалося, то ж довелося проаналізувати роботу Посольства Украіни в Австрії самостійно. Спираючись, в першу чергу, на порівняння рівня ресурсовитратності ПУ згідно офіційним даним МЗС з рівнем і обсягом проробленої роботи.

Було отримано офіційні дані від МЗС про роботу ПУ в Австрії за 2018 рік, то ж саме цей період і буде розглянуто нижче.

Загалом фінансування посольства у 2018 році склало 1 447 599, 00 доларів США. З них близько 975 тисяч доларів було виділено власне на утримання штату працівників посольства. Як зазначено на офіційному сайті посольства, штат складається з самого пана посла та ще 7 людей: перший секретар з консульських питань, третій секретар з консульських питань, головний спеціаліст з фінансових питань, провідний референт з економічних питань, спеціаліст з діловодства, завідувач господарства, та водій.

І згідно офіційним даним їхні зарплати є дуже скромними:

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Та згідно декларацій цих посадовців за 2018 рік, які подані на сайті НАЗК, спільні виплати (заробітна плата разом з витратами на відрядження) склала 362 141 доларів США, а заробітна плата пана Щерби згідно його декларації (з урахуванням змін) – 113 386 доларів США. Що загалом складає 475 527 доларів США. Тобто майже вдвічі менше, аніж було витрачено МЗС на їхнє утримання. То ж виникає питання – або в МЗС у відповіді на офіційний запит надали неперевірену інформацію, або чиновники з посольства не вказали в деклараціях усі свої доходи. Або ж система нарахування виплат працівникам посольства є настільки непрозорою, що цих різняться вдвічі.

Та менше з тим – якщо вже українські платники податків витрачають на утримання десятка людей майже мільйон доларів США в рік, то що ж було зроблено?

Згідно наданої інформації, за минулий рік посольство провело 26 заходів, витративши на це 122 000 доларів США.

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Деякі з цих заходів відбулися дійсно виключно стараннями пана Щерби. Як от організація виступів професора Ігоря Козловського та матері загиблого героя України Сталіни Чубенко в Віденському інституті Миру та в Парламенті Австрії.

“Я надзвичайно вдячний пану послу та МЗС за можливість донести до австрійців інформацію з перших вуст про те, що ж насправді відбувається на Донбасі, на окупованих територіях. Ми використали цю можливість, аби ще раз нагадати світові про ті жахи, які творить Росія в 21 сторіччі в центрі Європи. І хоча пан посол робить все можливе, аби інформувати австрійських політиків про нашу ситуацію, жива емоційна розповідь мала зовсім інший, більш сильний ефект”, – розповів пан Козловський.

Та справа в тому, що серед цих заходів вказані й ті, до організації яких посольство має дуже опосередковане відношення: зокрема мова йде про виставку відомої української художниці Яни Руснак, яка відбулася в жовтні 2018 року у віллі Клімта. Тоді на банерах було написано про те, що організація цієї виставки є результатом роботи посольства та Австрійсько-українського товариства. Та насправді ж всю організаційну роботу виконувала власна команда художниці з допомогою членів АУТ.

Сама художниця коментувати цю історію не стала, та як заявляють джерела з мистецьких кіл Відня, “така позиція цілком зрозуміла – ніхто не хоче мати особистих конфліктів з послом, бо він є дуже злопам’ятливою людиною і любить переносити особисте на роботу”.

Окремо варто зауважити приорітетність у фінансуванні заходів, яку запроваджує посольство. Так, до прикладу, для фінансування програми з вивчення української мови дітьми зі змішаних сімей у суботній школі у Відні було витрачено загалом на рік 2 000 доларів США, в той час як на встановлення однієї меморіальної таблички пішло 1 500 доларів.

Україна-Австрія: чому дружби не було і хто в цьому винен?

Та й взагалі дітьми та молоддю посольство опікується дуже вибірково: фінансування для української школи Ерудит у Відні відбувається систематично: загалом на потреби школи було виділено 21 000 доларів США за рік.

Коли ж мова йде не про розподілення бюджетних коштів – цікавість посольства різко знижується. Так українські студенти, які за власний кошт навчаються у дипломатичній академії у Відні, не мають можливості не те, щоб отримати часткові стипендії від власної країни, а взагалі не цікавлять посольство.

“Я навчаюся у дипакадемії, чудово володію німецькою мовою на професійному рівні і коли після проживання і співпраці з українським консульством у Португалії переїхала до Відня, то відразу запропонувала посольству свою безкоштовну допомогу. Я запропонувала свої послуги для перекладу документів тим українцям, які звертаються в посольство та не мають можливості оплатити послуг перекладача. Та мене просто проігнорували, заявивши, що не потребують ніякої допомоги. І так стається постійно. Ми навчаємося тут. В дипакадемії вчиться немало українців. І ми хочемо допомогти власній країні і українцям, що тут живуть. Та посольство більше схоже на “закритий клуб для своїх”, аніж на дипустанову. І це в той час, коли Росія, з якою ми воюємо, постійно підтримує своїх студентів, майбутніх дипломатів у Відні. В них працює програма обміну з МГІМО, в них надаються стипендії. Їх залучають до роботи ще зі студентських років, а ми власному посольству зовсім не цікаві”, – ділиться своїми враженнями українська студентка Віденської дипломатичної академії.

То ж, як бачимо, з культурно-освітницькою дипломатією у відомстві пана Щерби все дуже неоднозначно.

На жаль, не вдалося знайти чіткого переліку фінансово-економічних результатів їхньої роботи.

На офіційному сайті МЗС відсутній звіт за 2018 рік про економічно-торгівельні відносини між Україною та Австрією. Є лише довідкова інформація за 2017 рік. Там йдеться про наступне.

“За 2017 рік торговельний оборот між Україною та Австрією сягнув 1,2 млрд доларів. Станом на 01.01.2018 Австрія інвестувала в економіку України 1 млрд. 265,9 млн. дол. США, що становить 3,2% загального обсягу прямих іноземних інвестицій в економіку України. Найбільше коштів залучено до сфери фінансової та страхової діяльності – 40,9 % від загального обсягу, промисловості – 20,7 %, оптової та роздрібної торгівлі, ремонту автотранспортних засобів –12,8 %. Станом на 01.01.2018 Україна інвестувала в економіку Австрії 7,0 млн доларів США (0,1%)”.

Але тут варто зауважити, що до того, як пан Щерба займав цю посаду, показники співпраці між Україною та Австрією вже були досить сталими. Так, до слова, за офіційними даними, в 2013 році аналогічні показники товарообігу товарами та послугами між Україною та Австрією був на рівні 1,64 млрд. дол. США. А обсяг загальних інвестицій за той самий період з Австрії до України складав 3,258 млрд дол. США.

Тобто, як бачимо, економічні результати якщо і змінилися при новому посолі, то скоріше в мінус, аніж в плюс.

Та як свідчать деякі представники бізнесу, така робота ведеться не на повну силу. Про це свідчить і той факт, що представники середнього та великого бізнесу з України в Австрії неодноразово зверталися до Олександра Щерби як напряму, так і через третіх осіб з пропозиціями об’єднання. Пропонували, зокрема, створити спільний майданчик для лобіювання інтересів українського бізнесу на австрійських ринках, для залучення австрійських інвестицій в Україну, для співпраці по стратегічно важливих питаннях в енергетично-паливному секторі. На думку експертів, це могло б стати за підтримки посольства потужною відповіддю на дії російського бізнесу в Австрії. Але цього не сталося. Пан Щерба відмовився від таких пропозицій, посилаючись на те, що на власну організацію такої платформи посольство грошей не має, а брати гроші у бізнесменів не може. То ж залишився український бізнес в Австрії і далі роздрібненим. І далі кожен намагається відстоювати власні інтереси, ледве не щодня стикаючись з наслідками дій російської пропагандистської машини. А пан посол продовжує ховатися від представників бізнесу, не з’являючись на публічних заходах, та побоюючись зустрітися там з бізнесменами та політиками з України.

Взагалі не з’являтися там, де можуть бути небажані зустрічі, – улюблена тактика українського посла у Відні. Так само він вчиняє у випадках, коли є загроза зустрітися з російським послом. Австрійці спочатку дуже дивувалися такій поведінці. Бо в твіттері та у фейсбуці Щерба був найпершим захисником України у війні з РФ, а ось коли доходило до справи, то намагався уникнути живих дискусій на необхідному рівні.

Всі ці дивності не могли не помітити австрійські політики, які, в свою чергу, теж запам’ятали: пан Щерба є фігурою несамостійною. Рішень він не приймає, а перебуває у Відні виключно задля виконання забаганок лише одного українського політика. Тому і вирішували всі дійсно важливі питання кулуарно, з тими людьми, які мають справжній вплив на ситуацію. В результаті Україна як держава втрачала на міжнародній арені, а патріотичні гасла Олександра Щерби тішили лише українську фейсбук-аудиторію.

Після такої діяльності українського посла у Відні не варто дивуватися, чому австрійці і надалі не вважають Україну союзником в повному розумінні цього слова. То ж чи є надія на те, що зі зміною керівництва в державі зміниться і міжнародна політика? Чи зможе інтереси України в такій стратегічно важливій країні як Австрія представляти дійсно сильний, потужний, досвідчений і вольовий дипломат?

Будемо сподіватися, бо в інакшому випадку ризикуємо втратити і ті надбання в україно-австрійських відносинах, які роками створювали незалежні бізнесмени, культурні діячі та громадські активісти за власний рахунок.

Джерело Телеканал новини «24»
30.08.2019