Новини України та світу

Спеціаліст із “зеленки”: Хто такий новий міністр енергетики Оржель і які проблеми йому доведеться вирішувати

112.ua з’ясував, хто такий Олексій Оржель, чого від нього чекати і з якими викликами йому доведеться мати справу.

Джерело: 112.ua

Спеціаліст із "зеленки": Хто такий новий міністр енергетики Оржель і які проблеми йому доведеться вирішувати

112.ua з’ясував, хто такий Олексій Оржель, чого від нього чекати і з якими викликами йому доведеться мати справу.

Несподіване призначення

Упродовж тижня, який передував першому засіданню парламенту 9-го скликання, ЗМІ називали найбільш імовірним кандидатом на посаду міністра енергетики та вугілля голову НЕК “Укренерго” Всеволода Ковальчука. З урахуванням того, що він стояв біля витоків однієї з найбільш критикованих реформ переходу до ринкової моделі на оптовому ринку електроенергії, а також, підписав угоду про умови інтеграції з ENTSO-e, вибір його як міністра не викликав жодних сумнівів. Однак в останній момент все переграли. Оскільки було вирішено об’єднати Міненерговугілля та Мінекології в одне міністерство, виникла і нова кандидатура на посаду його голови – Олексія Оржеля.

Директор ExPro Consulting Геннадій Кобаль скептично оцінює рішення об’єднати два міністерства в одне: за логікою речей вони повинні протистояти один одному, говорить він. Експерт відзначає, що Мінприроди видає оцінку впливу на довкілля: висновок, без якого не може бути почато розробку жодного газового або нафтового родовища. Це спочатку передбачає незалежний, критичний підхід. Тоді як Міненерго фактично – відомство, яке зацікавлене в збільшенні обсягів видобутку. Також Мінприроди ліцензувало утилізаторів шламу (шкідлива суміш видобутого зі свердловини ґрунту і бурового розчину).  

Про запропонованого на посаду міністра Олексія Оржеля донедавна було відомо небагато. 112.ua поговорив із співзасновником Української асоціації відновлюваної енергетики, бізнесменом Ігорем Тинним (володіє 46% “Київспецтранс”, компанії – лідера в сфері поводження з відходами у столиці, великий підприємець який розвиває гідроенергетику, сонячні електростанції, напрям біогазу, володіє виробничими підприємствами і ресторанами), який разом з Оржелем створював цю Асоціацію і працював з ним майже п’ять років. До моменту, коли він очолив Асоціацію, Оржель з 2006 по 2014 рр. працював у Нацкомісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). Там він відповідав за напрямок “зеленої” енергетики. “Займався підготовкою методології, писав документи”, – розповів Тинний. Оржель не був членом комісії, обіймав невелику посаду. Член президії Енергетичної асоціації України Віктор Меркушов (був членом НКРЕКП з серпня 2001 по липень 2004, з липня 2006 по грудень 2011 рр.) сказав, що знає Оржеля, але нічого не може про нього сказати окрім того, що він “хороша людина”. Як розповів Тинний, “люди, які знали його за роботою в НКРЕКП, про нього дуже добре відгукувалися. Він був не з тих, хто трясеться над кожною копійкою або неввічливо розмовляє”.

Оржель був керівником сектору “Енергетика” в BRDO (Офіс ефективного регулювання) – незалежний експертно-аналітичний центр, який фінансується Європейським Союзом у рамках проекту FORBIZ та ініціативи U4Business. Спираючись на це, можна припустити, що Оржель добре орієнтується у багатьох напрямках в енергетичній сфері, не тільки у “зеленці”, сказав 112.ua Геннадій Кобаль.

Чи дозволить професійний багаж міністра вирішити проблеми, які стоятимуть перед ним, покаже час. 112.ua поговорив з експертами і з’ясував, які виклики потрібно буде вирішувати новому міністрові невідкладно.

Завершити інтеграцію з ENTSO-е

Дорожня карта є. У червні 2017 року очільник “Укренерго” Всеволод Ковальчук (якого до сьогодні називали найбільш вірогідним кандидатом на посаду голови Міненерго) підписав угоду про умови майбутнього об’єднання енергосистем України та Молдови з ENTSO-E. Кінцевий термін виконання Україною заходів каталогу вимог для приєднання ОЕС України до енергосистеми країни континентальної Європи настає в липні 2022 року. 26 червня було підписано угоду про передачу даних про роботу української енергосистеми на платформу прозорості Transparency Platform, де члени об’єднаної системи обмінюються даними про навантаження, пропускну здатність та балансування енергосистем. “Україна все ще (окрім Бурштинського острова) інтегрована в єдину систему перетоків з Росією, що є питанням загрози національної безпеки”, – сказав провідний аналітик EXPRO Electricity Дмитро Сидоров. За словами експерта, інтеграція з ENTSO-e сприятиме становленню повноцінного ринку електроенергії. (Зараз ринок ізольовано від конкуренції, що також є одним із факторів високих цін на електроенергію). Інтеграція сприятиме виходу в Україну європейських трейдерів електроенергії, що посилить конкуренцію на внутрішньому ринку і буде впливати на ціни у бік їх зниження. Залежно від цінової кон’юнктури, Україна зможе експортувати електроенергію на ринки ЄС та імпортувати її на внутрішній ринок.

Проблема тут у тому, що потрібні великі інвестиції в технічне переоснащення української енергосистеми для її повного відокремлення від єдиної з Росією енергосистеми та інтеграції в ЄС, яка дозволить вільні перетоки в двох напрямках. Є кілька проектів, зокрема будівництва вставки постійної напруги на кордоні об’єднаної енергосистеми України й острова Бурштинської ТЕС (інвестиції в проект оцінюються в 150 млн дол.). Вкладка дозволить здійснювати експорт електроенергії на ринок ЄС не тільки ДТЕК, але й іншим компаніям. Але є і ще один проект – енергоміст “Україна – ЄС”. Проти нього виступає “Укренерго”. А експерти виділяють як недолік те, що проект енергомосту не передбачає можливості імпортувати електроенергію в Україну. Можна буде тільки передавати її на експорт.

Майбутньому міністрові доведеться ухвалити рішення щодо проекту енергомосту “Україна – ЄС”

Проект передбачає розширення Бурштинського енергоострова шляхом включення до нього енергоблоку № 2 Хмельницької АЕС, 750/330 кВ підстанції “Західноукраїнська” та міждержавної електричної мережі Хмельницька АЕС – Жешув (Польща). Його лобіює “Енергоатом” (виробляє 50% електроенергії в Україні). Водночас згорнути його буде непростим завданням: проект передбачає державно-приватне партнерство, й “Енергоатом” має в ньому впливових союзників. 9 серпня комісія при Міненерговугілля на засіданні визначила переможцем конкурсу із залучення приватного партнера компанію (єдиний претендент) “Юкрейн павер бридж компані лімітед”. Вона заснована консорціумом компаній: американською Westinghouse (постачальник паливних збірок для українських АЕС), EDF (європейська енергетична компанія, 87% якої володіє держава Франція), польською Polenergia International та угорською компанією MVM. Як пояснили в “Енергоатомі”, держкомпанія зацікавлена в проекті, оскільки ціни на електроенергію в країнах ЄС в найближчі 20 років будуть зростати в середньому на 1% на рік у діапазоні 36-50 євро/МВт·год. Поточний рівень ціни електроенергії на АЕС України 16,3 євро за 1 МВт·год.

Домогтися зниження ціни на електроенергію для промисловості

З моменту запуску ринку електроенергії з 1 липня в середньому ціна на електроенергію для промисловості зросла на 20-25%. Причому зараз ціни в Україні вищі, ніж у країнах Східної Європи. Під стінами офісу “Укренерго” з цієї причини страйкують представники феросплавних підприємств, а Кабмін практично на кожному засіданні розглядає варіанти механізмів, які б дозволили знизити ціну. Питання розглядалося на нараді у президента Володимира Зеленського, який вимагає зниження ціни на 15-20%. У середині серпня в Адміністрації президента проходила нарада за участю представників Кабміну та профільних відомств. 14 серпня на засіданні Кабміну був затверджений один із варіантів механізму зниження ціни. Постанова була опублікована 28 серпня. Судячи з листа, який було спрямовано прем’єр-міністру Асоціацією, очолюваною Оржелем, він підтримував механізм змін, яким передбачається, що купівля електричної енергії за “зеленим” тарифом (один із найвищих у Європі) буде фінансуватися державним підприємством “Гарантований покупець”, що дозволить вилучити цю складову з тарифу “Укренерго”. В “Укренерго” відзначали, що реалізація цієї норми дозволила би знизити ціну на електроенергію для промисловості на 180-200 грн мВт/год.

Зауважимо, що Оржель пропонував відкласти реформу з переходом до ринкової моделі.

Укласти новий транзитний контракт із “Газпром”

Міністерству доведеться брати участь у вирішенні проблем, які можуть виникнути при укладанні нового транзитного контракту з “Газпром”, сказав 112.ua директор ExPro Consulting Геннадій Кобаль: “З кінця вересня заплановано тристоронні переговори щодо питання транзиту російського газу через українську ГТС. Склад переговорної групи ще формується”. Як відомо, контракт закінчиться 1 січня 2020 року. Відсутність транзиту перетворить українську ГТС на купу заліза, а Україна втратить щорічний дохід у бюджет у розмірі 3 млрд дол.  

Вирішити, як створити резервний запас газу

На випадок зупинки транзиту російського газу українські ПСГ повинні бути наповнені газом для підтримки необхідного рівня тиску, який дозволив би піднімати обсяги газу для покриття пікових потреб. Технічно зі сховища можна піднімати 260 млн куб. м газу на добу тільки за умови стовідсоткового завантаження – 31 млрд куб. м. А при низькому рівні наповненості ПСГ швидкість відбору газу падає до 60 млн куб. м на добу, що явно недостатньо для покриття можливих пікових потреб. НАК “Нафтогаз України” неодноразово заявляв, що для безпечного проходження зими в ПСГ має бути накопичено щонайменше 20,7 млрд куб. м. Створенням цих запасів саме НАК і займається. Міністерство енергетики та вугільної промисловості так і не ініціювало внесення змін до Положення про створення страхового запасу газу з метою зобов’язати всіх постачальників газу створювати страховий запас газу в розмірі 10% від обсягу їхніх місячних постачань своїм споживачам. Слід зазначити, що в минулому приватні компанії (трейдери і добувачі газу) неодноразово жорстко критикували ініціативу зобов’язати їх брати участь у створенні страхового запасу.  

Потрібно розробити нову програму зі збільшення видобутку газу

Новому міністру доведеться брати участь у розробці нової програми з нарощування обсягів видобутку газу і нафти, в контексті того, що програму 20/20 було провалено, зазначає Геннадій Кобаль: “Якщо в секторі приватного видобутку ситуація більш-менш благополучна, то в державному секторі в контексті УГД й “Укрнафти” вона залишає бажати кращого”.

Укласти УРП на шельфі і суші

Міністру доведеться займатися питанням укладення угоди про розподіл продукції на шельфі, бо саме міністр енергетики традиційно очолює відомчу комісію, яка визначає переможця конкурсу, каже Кобаль.

Як відомо, переможця, якому віддадуть право реалізувати перший після анексії Криму проект з видобутку газу і нафти на шельфі, досі не названо. Про перемогу заявила Trident Acquisitions Corp, співвласником якої є екс-депутат Держдуми Ілля Пономарьов (має українське громадянство). Окрім Trident, у конкурсі брали участь американська Frontera Resources Corporation, Caspian Drilling International Ltd (компанія з орбіти Socar) та українська “Укрнафтобуріння”. “Через обставини, що склалися, є три варіанти: оголосити переможцем конкурсу компанію, яку рекомендував визнати переможцем Trident, оголосити переможцем іншу компанію (з тих, які подавали заявки на конкурс). Третій варіант – ініціювати проведення нового конкурсу”, – сказав Геннадій Кобаль. Є переможці з 9 угодами про розподіл продукції на суші. “На Міненерго спільно з Мінфіном ляже робота з розробки умов роботи з ними (розробка договорів), – додав директор ExPro Consulting. – Зазначу, до цього в Україні всього було укладено п’ять УРП за 20 років, а тут відразу дев’ять. На підготовку договору з Shell пішов майже рік”.

Оржель цікавився проблемою “Дельфіна” і виступав з пропозицією перезапустити конкурс.

Завершити анбандлінг

Міністру доведеться брати участь у врегулюванні питання відділення української ГТС від “Нафтогазу” у відповідності з вимогами третього енергопакета ЄС. Жорстка боротьба з цього питання тривала всі постмайданні роки. Доведеться вирішувати: віддати ГТС компанії МГУ (створена Кабміном) або “Оператору ГТС” (виділена з “Нафтогазу”), залучати чи не залучати закордонних партнерів, у якій формі їх залучати: залишити трубу в державній власності, передавши партнерам тільки право керувати нею або ж продати їм трубу? Потрібно визначитися, виділяти з структури “Нафтогазу” трубу і підземні сховища газу або лише трубу? “Міністру треба стати арбітром з цих питань між “Нафтогазом” і Верховною Радою”, – зазначив Геннадій Кобаль.   

Навести лад від нафтової свердловини до бензоколонки

Практично в кожному сегменті паливного ринку в Україні (від свердловини до бензоколонки) сьогодні є проблеми, розповів 112.ua директор Консалтингової компанії “А-95” Сергій Куюн: “Візьмемо нафтовидобуток – це напрямок в Україні стагнує вже понад 10 років. За цей час видобуток нафти в країні впав практично на 30%, і поки немає ніяких ознак того, що він може повернутися до зростання. Величезна проблема з компанією – основним добувачем нафти в країні “Укрнафтою”. З 2003 року державна позиція в компанії не представлена, вона повністю під контролем міноритарних акціонерів, і результат очевидний – зупинка всіх інвестпрограм і, як наслідок – крах видобутку. Завдання держави – вдихнути стратегічний розвиток у найбільшого нафтодобувника і галузь у цілому”. За словами Куюна, проблемним залишається питання транспортування нафти, в якому наша країна цілком залежить від Росії: “Нафтопровід “Дружба” залишається головною транспортною артерією, яка тримає на собі всю величезну нафтотранспортну систему. Але залишається, нехай і примарна, але надія на роботу нафтопроводу “Одеса – Броди”. Тут потрібні зусилля не тільки по лінії Міністерства енергетики, але і по лінії МЗС, бо цей проект пов’язаний з інтересами країн, через які пролягає “Дружба”. Унаслідок політичних пертурбацій і постійної зміни вектора Україна має статус ненадійного партнера, і головне завдання – цей статус змінити”.

Директор “А-95” підкреслює, що держава втратила важелі впливу на ситуацію в портах: “Якщо до анексії Криму в нас була потужна нафтоперевалка в Феодосії, то зараз ця галузь фактично монополізована групою “Приват”. Який вихід? Створення на базі “Укртранснафти” потужностей з перевалки нафтопродуктів. Тут є варіанти розвитку, і безумовно, підтримка профільного міністерства зайвою не буде”. Експерт підкреслює, що Україна, як і раніше, дуже залежить від поставок нафтопродуктів із Білорусі та Росії, кожен рік трапляються міні-кризи: “Щоб їх виключити, потрібно створити запас нафтопродуктів. Останні вісім років чиновники товчуть воду в ступі: Міненерго, МЕРТ, Держрезерв перекидають цю тему один одному, як гарячу вуглинку. Тим часом країна працює “з коліс”. При цьому в Україні залишилося два НПЗ, які працюють, хоча фактично одне – Кременчуцький НПЗ. “Завод вже втратив майже 70% потужностей, але і третина, яка залишилася,  завантажена наполовину. 43% акцій НПЗ належить державі, інші акції у “Привату”. На мій погляд, треба консолідувати зусилля, модернізувати і завантажувати цей НПЗ, адже він потенційно може забезпечити 80% потреб країни у нафтопродуктах”, – каже Куюн.

Виплатити зарплати шахтарям

Є проблема заборгованості по заробітній платі перед гірниками державних шахт, зараз вона сягає близько 300 млн грн, але після того, як до неї додасться ще й невиплачена зарплата за серпень, загальна цифра може скласти майже 900 млн грн, сказав 112.ua голова конфедерації вільних профспілок Незалежної профспілки гірників України, народний депутат Верховної Ради 9-го скликання, член комітету з питань енергетики і житлово-комунальних послуг Михайло Волинець. Як відомо, у середині серпня близько сотні шахтарів державних шахт у Донецькій області на дві з половиною години зупинили рух трасою Курахове – Київ. Вони вимагали виплатити їм заборгованість майже за три місяці роботи.

Навести лад у сфері держшахт

Ситуація у вугільній галузі більш ніж складна: вона розграбована за участю колишньої влади. Досі на державних шахтах заправляють наглядачі, за участю яких останні два тижні шахти грабували набагато активніше, ніж навіть два місяці тому, каже Волинець. “Реформа державних шахт, яку широко піарив Кабмін та екс-міністр енергетики і вугілля Ігор Насалик, передбачала консолідацію державних вугільних шахт у держпідприємство “Національна вугільна компанія”. Міністерство декларувало, що ця реформа допоможе поліпшити становище у державній вугільній галузі, яка перебуває в жалюгідному стані і залишилася практично без держпідтримки. Ця компанія не почала працювати”, – сказав Волинець.

Налагодити імпорт вугілля в Україну

Новому міністру треба буде шукати і шляхи врегулювання проблеми із забороною постачання вугілля в Україну, яка стала особливо гострою після запровадження обмежень російським урядом, каже Волинець: “Дозвіл на обмежені поставки отримали лише кілька компаній: зокрема компанії, підконтрольні бізнесменові Ігорю Коломойському, холдинг “Євраз” та “Арселлор Міттал”, який володіє шахтами в Казахстані. При цьому представник “Арселлору” говорив у спілкуванні, що їм дозволяють ввозити в Україну лише 10% від необхідного обсягу (коксівне вугілля антрацитної групи)”.

Як відомо, Росія запровадила обмеження на постачання вугілля в Україну з 1 червня. Українські компанії (зокрема металурги) ввозили з РФ майже 60% коксівного вугілля (потрапив під обмеження). На тлі загального імпорту вугілля в Україну в 2017 році в обсязі 19,8 млн т (на 2 млрд 744 млн дол.) було ввезено 15,8 млн т коксівного вугілля (на 2 млрд 360 млн дол.), в тому числі з Росії – 10,4 млн т, на 1,273 млрд дол. Енергетичного вугілля (антрацит) ввезли 3,975 млн т – на 265 млн дол., іншого енергетичного – 0,6 млн т, на 53,5 млн дол. У 2018 році обсяги ввезення вугілля були співставні. Зазначимо, що після початку бойових дій на Донбасі шахт, які могли б видобувати вугілля антрацитної групи, на підконтрольній території не залишилося.

Потрібно замінити радянську нормативку на європейську 

Важливе питання, яке буде актуальним для нового міністра, – розробка регуляторних актів, у тому числі і тих, якими регулюється сфера торгівлі паливом, сказав 112.ua директор Консалтингової компанії “А-95” Сергій Куюн: “Багато документів досі не гармонізовано з вимогами законодавства ЄС, деякі з них ухвалювалися ще в Радянському Союзі. Через відсутність законодавчої бази в Україні сильно кульгає система контролю за якістю автомобільного палива. Через те, що проблема назріла, роботу із розробки нормативних актів взяли на себе профільні асоціації, але без участі Міністерства вона все одно не буде затверджена”. При цьому, за словами Куюна, “перше, з чим зіткнеться новий міністр, – з відсутністю фахівців та неукомплектованістю кадрами як такими”: “Персонал міністерства було сильно скорочено, старі кадри, носії так званої інституційної пам’яті, пішли, а нові не приходять через низькі зарплати і велике завантаження. Тільки в цьому випадку Міненерго зможе відмовитися від практики гасіння пожеж і перейти до системної роботи”.

Олена Голубєва


Джерело: www.112.ua