Новини України та світу

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

29 серпня в прокат вийшла українська військова драма про війну на Донбасі. Факти ICTV вже подивилися стрічку та діляться враженнями.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Судити про те, що таке війна, могли б по-справжньому тільки мертві: тільки вони одні дізналися все до кінця.

Еріх Марія Ремарк. Чорний Обеліск.

Сюжет

До п’ятих роковин Іловайської трагедії в прокат виходить військова драма, присвячена одному з найбільш жахливих моментів війни на Донбасі – боям за Іловайськ.

Український журналіст та письменник Михайло Бриних більше двох років збирав історії учасників бойових дій і на їх основі написав сценарій для фільму Іловайськ 2014. Батальйон Донбас.

Читайте:

Рецензія на фільм Одного разу в Голлівуді: не засинайте з Тарантіно

Головним героєм стрічки став боєць добровольчого батальйону Донбас Тарас Костанчук з позивним Бішут. Під час боїв за Іловайськ він отримує поранення і разом з побратимом вимушений переховуватися в окупованому місті. Окрім сепаратистів, його розшукує комендант містечка, колишній ГРУшник Рунков. У росіянина на українського добровольця є власні плани.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Історія Бішута та Рункова розгортається на тлі бойових дій в Іловайську та його околицях. Окрім головних дійових осіб, нам запропонують ще декілька паралельних сюжетів про воїнів, яким не можеш не співпереживати, адже це все – долі реальних людей.

Тарас Костанчук дійсно брав участь в боях за Іловайськ, був поранений і разом з бійцем із позивним Нікітос переховувався в квартирі 90-річної бабусі, яка не видала їх ворогам.

Режисерська робота

Фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас – це повнометражний дебют для режисера Івана Тимченка. Знята стрічка на перетині документалістики та військового екшну. Нам часто показуватимуть війну очима добровольців, через камеру телефону, на який знімають побратимів, або в об’єктиві військового журналіста. За це варто подякувати оператору-постановнику Олександру Земляному.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Особливо це відчувається на початку стрічки, коли камера трясеться від кожного пострілу, вихоплюючи обличчя, руки, зброю героїв. З часом картинка на екрані все більше тяжіє до екшну, перетворюючись на класичну військову драму. При цьому виглядає вона не гірше, а часто й краще за минулий український хіт Кіборги, незважаючи на те, що бюджет Іловайська менший приблизно утричі.

До речі, державного фінансування фільм не отримував. Сподіваюсь, авторам вдасться відбити витрачені гроші (говорять про 30 млн грн), зважаючи на непросту тематику.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Можливо, допоможе прокат закордоном. Творці фільму вже підписали угоди з корейським і японським дистриб’юторами і сподіваються також продати права у Польщу та Великобританію.

Актори

У фільмі знімались як актори, так і реальні бійці добровольчих батальйонів. Наприклад, Тарас Костанчук зіграв самого себе. Поставити на головну роль непрофесійного актора – ризикова ідея. Проте автори не помилились, і екранний Бішут вийшов дуже органічним.

Не гіршими вийшли персонажі інших бійців Донбасу. Квентіну, Франку, Шульцу, Скіфу та іншим не можна не співпереживати. Історії добровольців не раз примусять чутливих глядачів пустити сльозу прямо на сеансі.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Росіянина Рункова зіграв харківський актор Сергій Дзялик, якого ви неодноразово могли бачити у серіалі Пес. Його персонаж неочікувано для українського патріотичного кіно вийшов не холоднокровним катом, а має свою мотивацію для участі в неоголошеній війні.

Враження

Стрічка Іловайськ 2014. Батальйон Донбас справляє неочікувано приємне враження. Дебютна робота у великому кіно як режисера, так і сценариста тримає темп і виглядає достойно.

Не завжди постановка лишається на рівні, взятому  на початку фільму, але за історіями героїв цікаво спостерігати. Так само варто відзначити і цілком пристойну екшн-складову, незважаючи на невеликий, як для військового кіно, бюджет.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Стрічка варта того, аби її побачило якомога більше людей. Незважаючи на явний перекіс у зображенні саме добровольців Донбасу серед усіх підрозділів, що брали участь в боях за Іловайськ. Автори не стільки навішують ярлики та шукають винних, скільки нагадують, що в нас п’ятий рік йде війна.

Де ми? Там, де й були: на нашій — не своїй землі.

Звичайно, на військові драми глядачів ще спробуй замани. А реклама Іловайська явно не така активна, як була у тих же Кіборгів. Автори планували дозняти матеріал і зробити чотирьохсерійний фільм для телевізійного показу. Сподіваюся, цей задум здійсниться.  Заодно й Михайлу Бриниху вистачить хронометражу більш повно розкрити персонажів.

Рецензія на фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас: синьо-жовтий прапор надії

Фільм Іловайськ 2014. Батальйон Донбас вийшов тим, чим і має бути подібна стрічка. Не агітаційним матеріалом чи ура-патріотичною замальовкою, а історією, що чіпляє за живе й нагадує про людей, котрі щодня ризикують життям, захищаючи рідну землю. Саме вони, як ніхто інший, радіють синьо-жовтому прапору на горизонті.

Сюжет: 7/10

Режисерcька робота: 8/10

Актори: 7/10

Враження: 8/10

Загальна оцінка: 7,5/10

 Дмитро Сидоренко

Джерело ФАКТИ. ICTV
29.08.2019