Новини України та світу

Олексій Гончарук – новий прем’єр-міністр України: Хто це і чого від нього чекати на посаді

Олексій Гончарук – новий прем’єр-міністр України: Хто це і чого від нього чекати на посаді

Джерело: 112.ua

Ще кілька днів тому президент Володимир Зеленський коливався між двома кандидатурами на посаду прем’єра. Сьогодні його коливанням покладено край, бо главою уряду обрано Олексія Гончарука. Найбільш прикрим у цій історії є те, що глава держави навіть не приховував того, що рішення він ухвалюэ одноосібно. Між тим, за Конституцією, очільника Кабміна пропонує коаліція. Втім, якщо Зеленський і є коаліція, то зайві процедурні моменти можна, мабуть, відкинути. Тим паче, що справу вже зроблено. Отже, хто такий Олексій Гончарук, який відсьогодні замінив на посаді Володимира Гройсмана?

Бекграунд до Зеленського

Гончарук є людиною молодою – йому лише 35. Життєвий шлях прем’єра почався на Чернігівщині, там же стартувала і його кар’єра: перше місце роботи Гончарука – юрист на місцевому заводі. За освітою наш прем’єр – правник, має також свідоцтво адвоката. Спеціалізується на супроводі інвестиційних проектів у будівництві, а також на допомозі потерпілим інвесторам. Певний час був керівним партнером компанії Constructive Lawyers, але в юриспруденції затримався недовго – з 2014 року Гончарука, як і багатьох інших, захопив вир післяреволюційного суспільного життя.

На виборах до Верховної Ради попереднього скликання Гончарук безрезультатно балотувався від партії “Сила людей”, яка до парламенту не пройшла, набравши лише 0,1%. Згодом, тобто з 2015-го, Гончарук служив позаштатним радником екс-міністра екології Ігоря Шевченка. Але той потрапив до корупційного скандалу, і Гончарук змінив род діяльності: він очолив Офіс ефективного регулювання – BRDO, структуру, створену на грантові кошти тодішнім міністром економічного розвитку Абромавічусом. За ідеєю, Офіс займався розробкою реформ для українського уряду.

Наступна віха в біографії Гончарука – запуск політичного проекту “Люди важливі”. На цьому майданчику Гончарук знайомиться з його співзасновником Максим Нефьодовим, який з липня 2019-го є головою Державної митної служби. До проекту “Люди важливі” має стосунок і нардеп попереднього скликання Антон Геращенко – людина, яка є близькою до міністра МВС Арсена Авакова.

Ще одне коло знайомств Гончарука – це, власне, голова президентського офісу Андрій Богдан, у якого прем’єр донедавна працював замом. В ОП він курував блок економічного розвитку та реформ. На цю посаду його привів Богдан, з яким Гончарук познайомився зовсім нещодавно – в травні нинішнього року. Дружбі двох чиновників не завадило те, що Гончарук, судячи з його профілю на Фейсбуці, активно підтримував Петра Порошенка на останніх президентських виборах.

Втім, новий президент Зеленський Гончаруку також явно до вподоби, причому симпатія ця взаємна. Недарма глава держави бере його із собою у робочі поїздки країною, а також за її межі. Наприклад, Гончарук у складі офіційної делегації літав разом із Зеленським до Туреччини, а також був присутнім разом із президентом на зустрічі з представниками Всесвітнього банку.

Як іще один прояв прихильності президента до прем’єра можна вважати те, що останній провів у списку “Слуги народу” кількох своїх колег із BRDO. Так, крім самого Гончарука, депутатами стали Олена Шуляк, Олександр Оржель, Віталій Безгін и Денис Малюська.

Отож, Гончарук, щонайменше, не один. Це те, що стосується парламенту. А що стосується уряду, то в експертному середовищі побутує думка, що Гончарук працюватиме з тими міністрами, яких йому спустять згори. Тут можливості вибору у глави уряду не буде. Втім, можливо, він її і не шукатиме.

“Суто технічний прем’єр”

У коментарях для 112.ua засновник аналітичного центру “Інститут Горшеніна” Кость Бондаренко про нову посаду Гончарука та формування уряду говорить таке: “Це командна гра. Кого би не призначили, все одно буде єдиний центр ухвалення рішень – що в парламенті, що в Кабінеті міністрів. І від однієї особи залежатиме небагато”. Таким центром ухвалення рішень Бондаренко вважає, певна річ, Володимира Зеленського та його команду.  

Те, що Гончарук не є і не буде самостійним гравцем, обумовлено його способом потрапляння у велику політику, вважає Богдан Петренко, заступник директора Українського інституту дослідження екстремізму. “Людину привели у владу, тож певна вдячність з його боку має бути, а це вже коригує питання про незалежність. Ба більше, жодна політична команда в Україні не потребувала незалежного прем’єра. Тим паче команда, яка намагається контролювати будь-що, і навіть вияви хайпу. Інше питання: наскільки він буде або ні контрольований ззовні? Бо ми говоримо про представників громадської організації, яка фінансується Соросом. Чи відчуватиметься вплив Демократичної партії США? І це при тому, що президентом США є республіканець, який гостро реагує на будь-яке підсилення демократів, зокрема, й в Україні. Тут можуть виникати питання, особливо на тлі прогнозованої зустрічі Зеленського і Трампа”, – переконаний Петренко. 

Розвиваючи свою думку, експерт ще раз наголошує: Гончарук є персоною, прийнятною для всіх, крім однієї-єдиної людини. “Гончарука завів у політику Абромавічус, представив його Богдану, і Богдану він сподобався. Гончарука можна вважати фігурою, яку погоджено із зовнішніми донорами. Єдиний, з ким його не погоджено, це Трамп”, – каже Петренко.

Про те, що Гончарук є “близьким до грантоїдів та Сороса”, каже 112.ua і керівник центру “Третій сектор” Андрій Золотарьов. Загалом експерт характеризує нового прем’єра так: “Суто технічний прем`єр, який виконуватиме волю Банкової і безпосередньо Зеленського і не гратиме самостійної ролі у владних розкладах. Але з тих, кого пропонували, він – найменш токсична фігура, бо у нього кращий бекграунд, ніж у Коболєва чи Рашкована. Має сподобатися і іноземцям, і вітчизняному істеблішменту”, – говорить Золотарьов. 

А чому Гончарук повинен всім подобатися, пояснює директор компанії персонального та стратегічного консалтингу Berta Communications Тарас Березовець. “Гончарук – технічний прем’єр. Він зручний для Зеленського тим, що, на відміну від Рашкована, не претендуватиме на право вето щодо призначення міністрів. Він не ставитиме зайвих запитань і погодиться з усіма, кого йому запропонують як міністрів. Поряд з цим до нього нормальне ставлення з боку західних донорів. Він не є токсичним за лінією співпраці з МВФ”.

Березовець додає: “У команді Зеленського Гончарук більше зав’язаний на самого Зеленського, аніж на Богдана. Тим паче, що сам Богдан прагнув посади прем’єра, але американці до останнього доводили Зеленському, що для них ця фігура є токсичною та проблематичною”.

Не Бальцерович і не Лаффер

Після того як з питанням “токсичності” та “зручності” розібралися, слушно поцікавитися тим, якими є шанси Олексія Гончарука підняти українську економіку. На жаль, фінансовий аналітик Олексій Кущ зазначає, що “сама персоналія Гончарука є абсолютно нецікавою. Він ніколи не керував ані державними інституціями, ані великими бізнес-проектами. Всього його бекграунду явно недостатньо для того, щоб отак от з наскоку керувати економікою України. Тож буде він технічним прем’єром, але не технократом, бо тут є суттєва різниця”.

“Технократ, – пояснює Кущ, – це той, хто має значний досвід роботи і хто вже керував значними проектами, але при цьому не має ані політичних амбіцій, ані яскраво виражених політичних симпатій. Технократа запрошують на посаду для того, щоб він реалізував амбітні цілі з розвитку економіки. От якби зараз на посаду прем’єра запросили Бальцеровича або Артура Лаффера, одного з батьків “рейганоміки”, вони були би технократами”.

“Але у нас, – веде далі експерт, – в умовах корупційної економіки такі призначення, та й загалом допуск до влади амбіційних та незалежних по своїй суті людей, є просто неможливим. Тому замість уряду технократів на нас чекає технічний уряд, а по суті – колл-центр, котрий сидить на телефонному зв’язку з Банковою й отримує від неї вказівки. За таких умов потрібен слабкий прем’єр, із заниженою стелею амбіцій і низьким рівнем підтримки в експертних колах. Відтак можливості розвитку економіки доволі туманні, бо колл-центр ухвалюватиме директиви явно від некомпетентного замовника”.   

Резюмуючи ту нерадісну перспективу, яка на нас очікує, Кущ додає, що натомість тепер, із призначенням Гончарука, “прояснилося щодо моделі керування країною, яка почала вимальовуватися”.

“Гончарука ставлять для того, щоб запустити великі приватизаційні процеси в Україні. Бюджетні питання також стоятимуть першими на порядку денному”, – коментує Богдан Петренко. “Його пріоритети – приватизація великих компаній, відкриття ринку землі і допуск іноземного банківського капіталу в Україну. Це його фішечка – залучення західного капіталу”, – додає до сказаного Тарас Березовець.

Андрій Золотарьов також вважає, що заступивши на посаду глави уряду, Гончарук передусім займеться відкриттям ринку землі, бо “державні борги зобов’язують”. Загалом, на думку Золотарьова, Гончарук “не найгірша кандидатура для порозуміння з МВФ”. Але “головний виклик, який на нас чекає, це ще одна хвиля світової економічної кризи. І це буде дуже потужним випробуванням для Гончарука”, – каже експерт.  

20 готових законопроектів

Що стосується прямої мови самого Гончарука, то опитані нами експерти попереджають: дочекатися її буде непросто. Гончарук, мовляв, людина, яка не надто прагне публічності й спілкуватиметься з медіа, найпевніше, за допомогою прес-релізів. Втім, ще будучи в статусі кандидата в прем’єри, Олексій Гончарук дав інтерв’ю виданню “НВ”, яке трохи піднімає завісу над його планами.

Перша теза, озвучена Гончаруком, торкається продовження співробітництва з МВФ. “Для нас воно є вкрай важливим, як для країни”, – говорив заступник голови ОП, додаючи, що Україна має тривалі відносини з Фондом. Належне виконання своїх зобов’язань є актуальним для України. “Це навіть не питання грошей – тут більше йдеться про довіру”, – наголосив він.

Гончарук поділився з “НВ” і власним баченням першочергових реформ, додаючи, що багато реформаторських законопроектів вже написано, тож їх потрібно просто ухвалити та імплементувати. “Реформи – це дуже конкретні зміни: відкриття ринку землі та вільний обіг капіталів, нормальний доступ до електромереж і рівний доступ до природних ресурсів”, – зазначив він.

А ще анонсував розблокування ринку землі до кінця 2019 року. Тоді ж, за його розрахунками, стартує і велика приватизації. Він зазначив, що нині ведуться дискусії зі Світовим банком щодо моделей проведення земельної реформи і щодо можливості придбання земельних ділянок іноземцями. За прогнозами Гончарука, навіть найбільш консервативна модель ринку землі дозволить прискорити зростання економіки на 0,5% ВВП, а найбільш ліберальна – на 3% на рік.

Щодо масштабів приватизації, то Гончарук виступає за те, щоб пустити з молотка “Укрпошту”, “Укрзалізницю”, а також державні банки. “Коли ми говоримо про пакет економічних реформ, я можу назвати щонайменше 20 законопроектів, які вже готові та чекають ухвалення”, – хвалиться він.

Чи реалізує Гончарук своє “планов громадье” – покаже час. Про “велику приватизацію”, приміром, українці чують ще з часів прем’єрства Яценюка. Конкретно у цій історії є один нюанс: недостатньо лише ухвалити вольове рішення щодо продажу державних об’єктів, потрібно також, щоб лоти подобалися покупцям. Втім, це довга історія, а в Олексія Гончарука сьогодні – святковий день. Та будні почнуться вже завтра, тоді й побачимо, яким є новий топ-чиновник безпосередньо в роботі. 

Наталія Лебідь


Джерело: www.112.ua