Новини України та світу

Книга, яку “розмели” українські читачі: як починали герої “Big Money. Принципи перших”

Книга, яку "розмели" українські читачі: як починали герої "Big Money. Принципи перших"

Книга – бестселер “Big Money. Принципи перших” стала причиною небувалого феномена в українському книговидавництві. Перший тираж в 3000 екземплярів (що є істотним тиражем для України) був розкуплений за попереднім замовленням і проданий за 1 день.

За “Принципами перших” почалося справжнє книжкове полювання. Другий тираж в 4000 екземплярів, який вийде в серпні, також проданий за попереднім замовленням. У видавництві “Форс Україна” зізнаються, що вже друкують третій.

Чому ж книга стала настільки успішною? Можливо, справа в героях і подачі їх історій. У кожному розділі книги коротко і по суті розказано про життя одинадцяти успішних бізнесменів: помилки, злети, падіння, спогади. Одна з найцікавіших глав в життя підприємця – як все починалося. Ми поділимося з вами 11 історіями з книги “Big Money. Принципи перших” про те, як стартували масштабні, успішні проекти топових бізнесменів.

Бізнес-спікер №1 в СНД Євген Черняк. Створюючи проект Big Money, не припускав, що Youtube-канал буде успішним, бо робив вузькоспеціальне контент, де бізнесмен спілкується іншим бізнесменом. Загалом, очікування залишалися на рівні 10-15 тис підписників, а в реальності одне відео цілком збирає мільйон переглядів. Глядачам просто “зайшов” формат, де підприємець не сидить в оточенні сім’ї, фальшиво усміхаючись. Він говорить про прикладні, корисні і життєві речі.

Власник мережі ресторанів Алекс Купер. Свій бізнес називає низкою помилок і невдач. Починав він зі створення сайтів і позичених у батьків чотирьох тисяч доларів. Задоволення від роботи Купер не отримував, що підштовхнуло його до відкриття першого ресторану: доставки бургерів в Одесі. Розвозячи бургери на власному старенькому “лексусі”, він побував у 250 офісах і познайомився з великою кількістю людей. Спілкуючись з ними, Алекс Купер зрозумів, хто буде його клієнтами. Це сформувало його як майбутнього ресторатора.

Співзасновник Monobank Дмитро Дубілет. Завжди боявся клейма “мажор”, бо у нього досить успішна родина. Щоб уникнути характеристики “золота молодь”, навчався з великою ретельністю, а працюючи IT-директором в “Приваті”, пахав, бо боявся, що батька закинуть в тому, що він “пристроїв” сина.

Дмитро Дубілет впевнений, що своїм успіхом зобов’язаний суворому вихованню батьків і високим вимогам до себе. Згодом зрозумів, що нерозумно не користуватися можливостями, які дають батьки. Так можна злетіти ще вище, ніж вони.

Співзасновник Banda.Agency Павло Вржещ. Навчався на програміста, але цікавився дизайном. На другому курсі університету виграв конкурс на кращий дизайн сайту і відкрив студію “Молоді дизайнери”. Впевнений, що проекти, які вони робили в той період – жахливо, а його рятувало тільки те, що він щиро не розумів того, що робить фігню.

Потім Павло брав участь в конкурсі “Нові імена в рекламі” і був запрошений в агентство LOWE and parents. Там він пропрацював три місяці і був звільнений зневіреним креативним директором. Через рік Павла запросили в Leo Burnett на посаду арт-директора. Там він працює шість років, п’ять з яких агентство ставало найкреативнішим в країні.

Власник Rozetka.ua Владислав Чечоткін. Перший бізнес-досвід – купівля прибалтійських жуйок і спроби їх перепродати однокласникам. Ситуацію помітила вчителька і викликала до школи батьків. Пізніше Владислав дізнався, що купити дешевше і продати дорожче у СРСР – кримінальний злочин. Далі він підробляв людиною, на яку “нацьковували” собак під час дресури і кур’єром.

До “Розетки” продавав комп’ютери в компанії брата, ні про які інтернет-магазини у той час не йшлося. Проект “Розетка” починався як парфумерний магазин, бо дружина Владислава бачила в цьому потенціал, але в підсумку все одно перейшли на електроніку.

Власник інвестгрупи UFuture і технопарку UNIT.City Василь Хмельницький. Після армії переїхав до Пітера і поєднував три роботи. Одна з них – вантажником, друга – в робочій бригаді в кооперативі. Тоді помітив, що в Санкт-Петербурзі більшість бізнесменів були не місцеві – у них не було “тепличних” умов. За три роки в кооперативі назбирав $ 100 тис.

Далі був ремонт нафтових свердловин в Сургуті, там платили нафтою і через п’ять років після переїзду до Санкт-Петербургу на рахунку було вже $ 200 тис. Коли в 1991 році Україна здобула незалежність, Василь Хмельницький повернувся додому і почав будувати бізнес вже тут.

Співзасновник найбільшої української служби експрес-доставки “Нова пошта” В’ячеслав Климов. Зі своїм майбутнім партнером по “Новій пошті” Володимиром Поперешнюком познайомився ще в інституті, майбутні бізнесмени жили в одній кімнаті. Після навчання Володимир очолив сімейний бізнес, а В’ячеслав пішов працювати конструктором у “Антонов”. За півроку до старту “Нової пошти” злякався, що все життя проведе на найманій роботі.

Займатися бізнесом почали в 2001 на чистому авантюризм, а стартовим капіталом були 6-7 тис доларів. Ідея сервісу виникла у Володимира, а назву і логотип придумав В’ячеслав.

Співвласник найбільшої в Хемптонсі компанії з прокату лімузинів Антон Нестеров. Приїхав до США за студентською візою з трьома друзями. Перші два дні в Хемптонсі ночував на залізничній станції, після чого його прихистили російські емігрантки в підвалі свого будинку. Влаштувався на роботу в супермаркет, пізніше займався перевезенням меблів і, нарешті, став водієм в лімузин-сервісі. Пропрацювавши чотири роки на боса, Антон з другом вирішили відкрити власну компанію, не повторюючи помилок шефа, який міг місяцями не платити співробітникам.

Засновник медіахолдингу UMH Борис Ложкін. Журналістом мріяв стати з сьомого класу, працювати за професією почав з 14 років. В МДУ не поступив, на іспиті “зрізали” кілька разів через ліберальні погляди, після чого повернувся до Харкова і зайнявся бізнесом.

Перші гроші заробив на продажі друкованої продукції – газет, журналів і плакатів з Дольфом Лундгреном. Першою газетою Бориса стала газета АТВ, він домовився з однойменним телеканалом про ексклюзивну публікації телепрограми. Виявилося, що програми немає – його завели в кімнату з касетами і сказали “зроби програму сам”.

Засновник концерну “Галнафтогаз” Віталій Антонов. У 16 років надихнувся трилогією Драйзера “Титан. Фінансист. Стоїк “. З навчання в університеті виніс основи капіталізму. Віталій не планував пов’язувати життя з бізнесом, він хотів займатися скелелазінням, але в 1990 загинув його друг і на його похороні Антонов вирішив піти зі спорту.

В середині дев’яностих Віталій Антонов переїхав до Львова і разом з друзями створив бізнес, пов’язаний з промисловим альпінізмом. Завдяки спорядженню і досвіду скласти конкуренцію компанії було практично неможливо. Пізніше з’явилися й інші проекти.

Засновник інвестфонду Almaz Capital Partners Олександр Галицький. Почав свою кар’єру в НДІ, де згодом виріс до керівника надсекретної організації. За словами Олександра, робота в НДІ мало чим відрізнялася від сучасного бізнесу. Різниця в тому, що замовник був всього один – держава, а весь маркетинг зводився до отримання від нього замовлення.

Джерело Телеканал новини «24»
29.07.2019

Close