Новини України та світу

Доля Донбасу: Чи хочуть його жителі стати частиною Росії?

Доля Донбасу: Чи хочуть його жителі стати частиною Росії?

Джерело: 112.ua

Оригінал на сайті Bloomberg

Поки президент України Володимир Зеленський консолідує владу після того, як його партія отримала більшість місць у парламенті, в Європі складається враження, що, можливо, нині виникли цілком прийнятні умови для врегулювання конфлікту на сході України.

Президент Франції Еммануель Макрон заявив, що у вересні відбудеться саміт Франції, Німеччини, України та Росії, присвячений вирішенню цієї проблеми, — перший подібний саміт з 2016 року (цей тип самітів дістав назву “нормандський формат” через назву області у Франції, де вперше Путіну і його закордонним колегам вдалося домовитися про цей формат у 2014 році, – прим. ред.).

Тим часом радник президента США Дональда Трампа за питань національної безпеки Джон Болтон просить Зеленського не поспішати: цілком можливо, що європейці не мають “готового очевидного рішення”.

Як завжди, європейці хочуть, щоб ця війна закінчилася на будь-яких умовах, прийнятних для сторін, що воюють, а американці хвилюються з приводу можливих поступок Росії. Проте вся ця бурхлива діяльність довкола можливого врегулювання конфлікту розгортається без урахування думки головної зацікавленої сторони — жителів сходу України по обидві сторони від лінії фронту.

Йдеться про 6,2 млн осіб, 3,7 млн з яких живуть у так званих “Донецькій та Луганській народних республіках”.

Центр східноєвропейських і міжнародних досліджень (Center for East European and International Studies), що розташований у Берліні, опублікував доповідь про те, як за останні три роки змінилися настрої українців, що живуть на територіях, контрольованих урядом країни і сепаратистами.

Йдеться про той період часу, коли зустрічей “нормандського формату”, подібних тій, яку анонсував Макрон, не проводилося. Висновки експертів, наведені в цій доповіді, засновані на матеріалах, зібраних під час особистих бесід з 1200 жителями тієї частини Донецької і Луганської областей, які контролюються Києвом, а також телефонних інтерв’ю з 1200 жителями невизнаних “республік”, які існують тільки завдяки підтримці Росії.

У цьому сенсі це дослідження є унікальним, тому що мало хто насмілювався проводити таку роботу в “ДНР” і “ЛНР”.

Результати дослідження демонструють значне розмаїття думок, однак вони також дозволяють побачити шлях, що веде до врегулювання конфлікту і на який всім сторонам варто орієнтуватися.

Перший і такий, що найбільше вражає, висновок, зроблений за результатами дослідження, полягає в тому, що по обидві сторони від лінії фронту “громадянин України” не є основним варіантом самоідентифікації.

У контрольованих Києвом районах тільки 26% респондентів назвали себе насамперед “громадянами України” (для порівняння: у 2016 році так відповіли 53% респондентів). Однак “народні республіки” теж не вселяють людям особливого ентузіазму. Загалом жодна ідентичність не переважає на жодній із сторін від лінії фронту.

Це дуже важливий висновок. Відсутність відчуття сильного взаємозв’язку з Росією, Україною чи навіть з рідною областю, тобто з Донбасом, — це показник того, що жоден з основних учасників конфлікту не зумів запропонувати населенню нічого привабливого.

З іншого боку, це доводить, що в процесі врегулювання конфлікту можливою є істотна гнучкість і що зовсім не йдеться про той закоренілий, заснований на ідентичності опір, характерний для Балкан.

Іншим важливим позитивним для України висновком стало те, що сьогодні жителі “народних республік” відвідують контрольовані Києвом частини країни частіше, ніж у 2016 році: наприклад, частка людей, що перетинають кордон раз на місяць, зросла з 7,9% до 14,8%.

Жителі контрольованих Києвом районів практично ніколи не їздять до “ДНР” і “ЛНР”. Крім того, у контрольованих сепаратистами районах відсоток людей, які зізнаються, що мають друзів і родичів по інший бік від лінії фронту, помітно більше, ніж на територіях, контрольованих Києвом.

Напрямок та інтенсивність перетину кордону вказує на те, що сепаратистський експеримент не призвів до повного відокремлення Донбасу, хоча майже 56% жителів “народних республік” дотепер стверджують, що вони ніколи не перетинають лінію фронту.

Від початку війни обидві частини Донбасу піддавалися дії конфліктних потоків пропаганди, тому думки мешканців щодо майбутнього цього регіону розділилися відповідним чином.

У контрольованих Києвом частинах Донбасу (хоча на виборах цього року вони й проголосували за проросійську опозицію) близько двох третин жителів вважають, що “народні республіки” повинні возз’єднатися з Україною і не вимагати для себе спеціального статусу. Частка таких відповідей не змінилася з 2016 року.

У “ДНР” і “ЛНР” так відповіла лише чверть респондентів — це трохи більше, ніж у 2016 році, що вказує на зростальну втому людей від невизначеності. Водночас частка жителів “ДНР” і “ЛНР”, які бажають, щоб їхній регіон став частиною Росії, теж збільшилася: з 11,4% до 18,3%, і це ще одна ознака того, що люди хочуть якнайшвидшого завершення конфлікту.

Однак ці розбіжності не є особливо серйозною проблемою для України. Жителі сепаратистських районів так до кінця і не повірили в те, що вони можуть стати окремою самостійною державою, а тих, хто хоче приєднатися до Росії, меншість.

Якщо вірити результатам дослідження цього центру, в “народних республіках” переважає проукраїнський настрій.

На підставі висновків цього німецького аналітичного центру стратегія Зеленського на будь-яких переговорах з цього питання має полягати в тому, щоб наполягати на проведенні народного голосування (в ідеалі – в обох частинах сходу України) за безпосередньої участі авторитетної міжнародної організації, такої як ООН або Організація безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Ґрунтуючись на результатах дослідження німецького центру і на даних про розподіл населення між районами, контрольованими Києвом і сепаратистами, на такому референдумі більшість (близько 40%) має проголосувати за возз’єднання сепаратистських районів з Україною і за відмову від спеціального автономного статусу. Другим за популярністю результатом (близько 31%) стане автономія у складі України.

Другий варіант зовсім необов’язково здобуде перемогу в разі другого туру голосування, і це залежатиме від того, який пакет заходів відновлення економіки Україна і її західні союзники зможуть запропонувати жителям Донбасу. Росія не пропонуватиме нічого подібного. Або ж їй просто ніхто не повірить.

У неї вже була можливість інвестувати в інфраструктуру цих двох сепаратистських республік, як вона це зробила з Кримом, але Кремль вирішив відмовитися від такої можливості.

Навіть якщо голосування відбуватиметься тільки в утримуваних сепаратистами районах, кроки міжнародного співтовариства, покликані сприяти проведенню чесного голосування та успішної кампанії Зеленського в цих районах, можуть дати сприятливий для України результат, і не доведеться вносити зміни до Конституції, щоб надати Донбасу особливий статус.

Але навіть якщо більшість жителів сепаратистських районів проголосує за автономію, це не стане кінцем світу. Таке рішення просто створить основу для проведення більш детальних переговорів щодо характеру цієї автономії і того, які зміни потрібно внести до Конституції.

Вся риторика президента Росії Володимира Путіна від самого початку конфлікту на сході України зводилася до заяв про необхідність захистити російськомовну меншість і насамперед “народних республік”.

Наполегливий заклик провести чесне, визнане міжнародним співтовариством голосування дозволить пом’якшити цю риторику і надасть Путіну можливість гідно вийти з цього дорогого конфлікту.

Звісно, Кремль буде торгуватися, висувати неприйнятні умови, вимагати гарантій безпеки для своїх найбільш активних прихильників і наполягати на автономії Донбасу, називаючи це умовою для подальших переговорів. Однак компромісу вдасться досягти, якщо запропонувати амністію для всіх учасників боїв.

Після п’яти років конфлікту і 13 тис. загиблих настав час запитати жителів сходу України, як вони хотіли би жити далі. Результати опитування, проведеного Центром східноєвропейських і міжнародних досліджень, вказують на те, що, цілком ймовірно, люди ухвалять розумне рішення.

Німеччина, Франція і США повинні допомогти Україні та Росії домовитися щодо демократичного врегулювання цієї кризи.

Леонід Бершидський

Переклад ІноЗМІ

Редакція може не погоджуватися з думкою автора. Якщо ви хочете написати в рубрику “Думка”, ознайомтеся з правилами публікацій і пишіть на [email protected]


Джерело: www.112.ua